Як 93 бригада перемагає окупантів під Докучаєвськом

Як 93 бригада перемагає окупантів під Докучаєвськом 12 118 переглядів

93-тя ОМБр вважається однією з найбільш агресивних серед українських бригад в зоні АТО, постійно завдаючи ворогу болючих втрат у місці свого несення служби.

Докучаєвський напрямок вже давно перестав бути гарячою точкою на карті АТО і на те є цілком об’єктивні причини: більше року тому бійці Збройних сил України захопили всі стратегічні вершини довкола міста, фактично оточивши його з трьох сторін (північ, захід, південь). Самі бійці розповідають, що місто повністю проглядається і прострілюється з їх позицій, що значно ускладнює різного роду маневри терористам.

Менше з тим, навіть в цьому, відносно тихому закутку лінії розмежування (особливо у порівнянні зі Світлодарською дугою, Бахмутською трасою і Приазов’ям) час від часу трапляються ворожі провокації і навіть спроби прориву лінії фронту. Звісно, всі вони оперативно і адекватно «гасяться» українським вогнем, менше з тим, певне напруження все одно створюють.

З середини січня цього року в порядку ротації на бойові позиції в районі Докучаєвська заступила 93-тя окрема механізована Харківська бригада (93 ОМБр), і буквально в перші ж дні внаслідок обстрілу бойовиками понесла втрати – від кулі снайпера загинув командир кулеметного відділення бригади старший сержант Олександр Чопенко.

Одразу варто відзначити, що Докучаєвський плацдарм є новим для 93-ї бригади – раніше, до ротації, вона тримала лінію фронту на Бахмутській трасі, де провела ряд успішних операцій (бої за Жолобок, захоплення стратегічних висот, захоплення у полон росіянина Віктора Агєєва тощо). Тобто, паралельно з відбиттям ворожих атак, бійці бригади знайомляться з новою для них місцевістю.

Завдяки відмінно працюючій прес-службі бригади, ми можемо оперативно дізнаватись про стан справ як в самій 93-й ОМБр, так і на ввіреній їй частині лінії фронту.

Отож, завдяки прес-офіцерам бригади ми регулярно дізнаємось, що попри відсутності Докучаєвська в офіційних зведеннях прес-центру штабу АТО, позиції 93-х ОМБр буквально щодня обстрілюються як зі стрілецької зброї, так і з гранатометів, мінометів і навіть бронетехніки.

Зрозуміло, що час від часу бійці 93-ї бригади змушені відкривати вогонь у відповідь – з метою подавити вогневу активність бойовиків і змусити їх дотримуватись «режиму тиші».

Найбільш показовий в цьому плані був випадок кілька тижнів тому. Вочевидь, настрілявшись з гранатометів і мінометів, під окупованим Докучаєвськом бойовики вирішили застосувати важку техніку і 21 лютого з 19:05 до 19:45 позицію бійців бригади обстрілювала ворожа бойова машина піхоти БМП-1. Звісно, такий стан справ нікого по нашу сторону фронту не влаштовував, і 22 лютого ворожа БМП-1 за загадкових обставин була підбита з ПТКР (протитанкова керована ракета).

Однак, цей випадок мало чому навчив бойовиків, і вже 26-го лютого вони спровокували затяжний бій з залученням з їх боку БМП-2, який, втім, нічого їм не приніс – українські воїни дали адекватну відповідь і терористи змушені були відступити на свої позиції. Те ж саме повторилося і 28-го лютого – з тим самим результатом.

Звісно, масштаби цих обстрілів та боїв не йдуть ні в яке порівняння з тим, що відбувається на Світлодарській дузі, тому й, очевидно, не потрапляють до зведень прес-центру штабу АТО. Якщо ж говорити про серйозні загострення в районі Докучаєвська, то вони мали місце аж влітку 2017-го року, коли посеред ночі з 13 на 14 червня російсько-окупаційні війська зі сторони окупованого Докучаєвська здійснили потужний обстріл об’єктів мирної інфраструктури поблизу Ольгінки і Графського з 152-мм артилерії, внаслідок чого було пошкоджено кілька приватних будинків мирних жителів.

Як 93 бригада перемагає окупантів під Докучаєвськом

Незважаючи на те, що обстріл терористи вели з житлових кварталів Докучаєвська (вони ж терористи, як не як – прикриватись мирним населенням їх кредо), Збройні сили України завдали удару у відповідь і з ювелірною точністю «погасили» вогневі точки ворога. Навіть за свідченнями місцевих жителів у спільнотах сепаратистів ВКонтактє, втрат серед мирного населення Докучаєвська внаслідок тої операції ЗСУ не було зовсім. Разом з тим, бойовики «ДНР» з того часу майже не використовують важку ствольну артилерію у цьому районі.

Взагалі, Докучаєвськ має стратегічно важливе значення завдяки своєму географічному положенню: терористам вигідно відкинути ЗСУ подалі від міста і тиснути на Маріуполь з півночі, а для ЗСУ звільнення Докучаєвська означатиме здобуття солідного плацдарму для подальшого наступу.

Якщо поглянути на карту, то можна побачити – наскільки посунулась би лінія фронту на схід, якби Докучаєвськ був українським (приазовський степ не так густо заселений, як південна Луганщина чи північна Донеччина). Як мінімум автомобільне і залізничне сполучення з Маріуполем не перебували б на лінії вогню.

Як 93 бригада перемагає окупантів під Докучаєвськом

До речі, ми вже писали, що не виключений варіант розвитку подій, за яким українська армія може здійснити танковий прорив вглиб ворожої території і завдати удару, наприклад, по Старобешевому. Або навіть по Ленінському району Донецька (знаходиться на півдні міста), сіючи паніку в рядах ворога і відволікаючи на себе значні сили оборони міста, даючи тим самим можливість іншим військам зайти у «столицю ДНР» з заходу та півночі, або здійснити інші маневри.

Як 93 бригада перемагає окупантів під Докучаєвськом

Залишається лише додати, що Докучаєвськ за «Мінськом-1» (як і Оленівка, до речі) має бути під українським контролем. Однак, попри це, а також попри майже облогу міста, ЗСУ досі не наважились на його звільнення. Мабуть, це питання ще не на часі. А з іншого боку: не даремно ж сюди перекинули саме 93-тю бригаду, яка під час ротації відпрацьовувала наступальні операції…

ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ