Ухвала суду про блокування 19 сайтів суперечить українському законодавству і міжнародному праву – Лабораторія цифрової безпеки

Ухвала суду про зобов’язання Інтернет-провайдерів закрити доступ до 19 інформаційних сайтів, серед яких blogs.korrespondent.net, enigma.ua, informator.news, trident-ua.info та інші, суперечить як чинному законодавству України, так і міжнародним стандартам у сфері захисту свободи вираження поглядів. В цьому переконані юристи Лабораторії цифрової безпеки.

31 липня з’явився текст ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року в рамках кримінальної справи № 757/38387/19-к про накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі Інтернет при використанні 19 веб-сайтів шляхом зобов’язання низки великих українських Інтернет-провайдерів закрити до них доступ.

За словами юриста Лабораторії цифрової безпеки Максима Дворового, подібна судова практика відкриває можливості для надзвичайно серйозних зловживань та порушень свободи вираження поглядів та свободи медіа.

По-перше, важко уявити яким чином у користувачів мережі Інтернет взагалі можуть виникати майнові права на тексти, які вони читають та до яких вони отримують доступ у мережі. Крім цього, хоча Кримінальний процесуальний кодекс допускає, що арешт може бути накладений на майно будь-якої юридичної особи, якщо воно є речовим доказом, суд так і не встановив, яким же юридичним особам належать сайти, які були визнані ним доказами в рамках цього кримінального провадження.

По-друге, суд пропонує накласти арешт шляхом зобов’язання низки великих українських Інтернет-провайдерів закрити доступ до відповідних сайтів. В той же час, варто нагадати, що за нормами чинного українського законодавства блокування усього веб-сайту дозволяється лише в одному випадку: поширення ресурсами дитячої порнографії (див. ст. 39 Закону України “Про телекомунікації”). Також дозволяється обмеження доступу до об’єктів авторського права організацій мовлення у спеціальному порядку, передбаченому Законом України “Про авторське право і суміжні права”. З огляду на те, що українське законодавство просто не передбачає подібної можливості блокування веб-сайтів, цей захід не є “передбаченим законом” у розрізі статті 10 Європейської конвенції про права людини (див. рішення у справі Ahmet Yildirim v Turkey) та порушує право на свободу вираження поглядів.

По-третє, у самому тексті ухвали суду наведено 19 адрес веб-сторінок, на яких міститься інформація, що, на думку прокурора, становить “ознаки вимагання грошових коштів з потерпілих, поширення компрометуючих статей та інших наклепів”. Навіть якщо уявити, що можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження існує, то наклеп (декриміналізований за чинним законодавством) або дифамація не відносяться до тих категорій контенту, які за міжнародними стандартами підлягають блокуванням. Понад те, сама ухвала обмежує доступ не лише до сторінок, що містять потенційно шкідливий матеріал, а до усієї платформи. Таке обмеження однозначно є непропорційним, оскільки блокування усього сайту в цілому є надзвичайним заходом, що застосовується лише за наявності масових порушень законодавства на сайті.

Нагадаємо, 15 травня 2017 р. президент П. Порошенко ввів у дію перше рішення РНБО про санкції №133/2017, яке, зокрема, містить «заборону Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів», серед яких популярні соціальні мережі Вконтакте, Однокласники, сервіси Яндекс, Mail.ru та ін. Пізніше було введено в дію ще два рішення РНБО №126/2018 та №82/2019, які містили інформаційні сайти т.зв. ДНР/ЛНР, Криму, Росії та ін. Українські правозахисні та медійні організації неодноразово закликали відмовитись від неправомірних обмежень інтернету та використовувати законні і прозорі способи боротьби з російською пропагандою та кібератаками.

31 липня Лабораторія цифрової безпеки опублікувала дослідження інтернет-блокувань, відповідно до якого Інтернет-провайдери стали блокувати менше сайтів з санкційного списку.