У Горловці паника. Бойовики всерйоз бояться українського наступу.

14 625 переглядів

Одне з найбільших міст окупованої частини Донбасу охопила паніка – бойовики посиленим темпом організовують в Горлівці вогневі точки. Але з якою метою?

Останнім часом надходить багато новин з того боку “поребрика”, згідно яких терористи так званих “ЛНР” і “ДНР” стягують війська до лінії розмежування і посилено будують нові фортифікаційні укріплення та укріплюють наявні блок-пости. Не стала винятком і Горлівка, яка на карті АТО неприродньо випирає у бік контрольованої Києвом території.

Зокрема, вчора про це написав журналіст Микита Сініцин з посиланням на власні джерела в окупованому місті.

За його даними, медичний діагностичний центр, що працював на вулиці Клокова, 4 (або Нагапета Саркісяна), був “виселений” зі свого приміщення.

“Прийшли вранці на роботу, а їм пояснили, що будівля більше не їх і вони вільні. А місце там хороше – поруч Свято-Миколаївський кафедральний собор, житловий сектор. Саме приміщення ще дореволюційне, стіни більше метра завтовшки. Колись там була звичайна лікарня (цехова, шахтна), потім лікарня профоглядів, потім зробили діагностичний центр. А що тепер – не знаю навіть”, – повідомляють у дописі.

Зрозуміло, що міцність будівлі і місцерозташування поруч з церквою і житловим сектором роблять її зручним вибором для розташування чергової казарми для особового складу. Тим більше, що за інформацією того ж Синіцина, останніми днями у Горлівці побільшало військових.

“В останні дні в Горлівці на вулицях побільшало військових, так що довелося виділити їм додаткові місця, наприклад, в будівлі за художнім музеєм. Поліклініку МВС, в якій лікують поранених “військовослужбовців ДНР” з російськими паспортами, додатково зміцнили новими барикадами”, – написав журналіст.

Що стосується місцевих жителів, то вони, з огляду на такі приготування, вважають, що терористи “готуються відбивати можливий наступ ЗСУ”. І хоч ця версія на перший погляд виглядає фантастичною (ЗСУ нікуди не наступали з вересня 2014-го року), розібрати її на деталі варто.

Для початку слід зауважити, що досі під час війни на Донбасі не було повномасштабних боїв в межах великих міст. Була зачистка Маріуполя на самому початку гарячої фази протистоянь, але тоді у сепаратистів не було бронетехніки, та й в цілому озброєння та чисельність бойовиків були не ті, що зараз. Пізніше були звільнення з боями Попасної і Лисичанська, але також, погодьтеся: це були далеко не того характеру бої, що, наприклад, точилися нещодавно у сирійських Мосулі чи Рацці.

Між тим, приклад Сирії показує, що коли війна затягується і інших перспектив вирішення не видно – звільнення міст з боями залишається чи не єдиним ефективним виходом. Звісно, за таких обставин самі міста майже повністю руйнуються, плюс гине багато мирного населення, але менше з тим – сильні світу цього йдуть на такі кроки і світова спільнота до цього ставиться з розумінням.

А як не крути карту АТО, а зараз Горлівка чи не найбільше підходить для того, щоб українським збройним силам реалізувати там силовий сценарій. Власне, з великих окупованих міст лише Горлівка і Донецьк знаходяться впритул до лінії розмежування. Але Донецьк – це Донецьк. Він і більший, його і обороняти будуть більш люто, да і руйнувати його якось все ж таки шкода… Тому залишається Горлівка.

Варто пригадати, що навіть в 2014-му році, коли українські війська звільняли буквально по місту за добу, повноцінно штурмувати Горлівку ніхто не наважився. Навіть після звільнення Дебальцевого і Вуглегірська, коли Горлівка опинилася в оточенні українських військ, у місто великими силами вони не заходили (були лише безуспішні спроби зачистити місто силами добробатів).

Пояснення тому просте: великий хімічний завод “Стирол”. Одного влучання у виробничі цехи, склад готової продукції чи склад сировини вистачило б, щоб спричинити екологічну катастрофу регіонального масштабу. Подібний, але трохи менший завод був і у Сіверськодонецьку (“Азот”), але, за однією з версій, місто буквально викупили у терористів за круглу суму валюти готівкою. Існує версія, що з Ігорем “Бєсом” Безлером, який командував бойовиками окупованої Горлівки і був її фактично одноосібним правителем, також у 2014-му пробували домовитись певні люди з кола українського бізнесу, однак той пропозицію відхилив і історія пішла так, як вона пішла.

Але не варто забувати, що “Стирол”-2014 і “Стирол”-2017 – це зовсім різні заводи. Ще 8 травня 2014-го року концерн “Стирол” тимчасово призупинив виробництво. Зокрема, було повністю зупинено випуск аміаку і його похідних: карбаміду, селітри і КАС. Трохи згодом було повністю звільнене аміакосховище. Таким чином, все великотоннажне виробництво, що включає в себе синтез і переробку аміаку, було зупинене і станом на сьогодні на підприємстві немає запасів аміаку та інших вибухонебезпечних речовин.

Ну а після того, як навесні 2017-го підприємство було “націоналізоване” “владою” “ДНР”, воно майже остаточно померло. Про що мова, коли до початку “русской вєсни” на “Стиролі” працювало 14 000 (чотирнадцять тисяч) працівників, а на початку серпня 2017-го року Захарченко вихвалявся тим, що їм вдається на цьому ж заводі забезпечувати роботою 500 (п’ятсот) чоловік.

Таким чином, станом на сьогодні абсолютно нічого не заважає Збройним силам України розпочати силовий сценарій звільнення міста від терористів (Відчуваєте, як звучить? Майже, як про події в Сирії. А чим, власне, терористи “ДНР” відрізняються від терористів ІДІЛ, окрім релігійної складової?). Нічого, окрім фактору “північного вітру” і “Мінських угод”. Власне, ці два фактори – це єдине, що стримує ЗСУ від наступу по всій лінії фронту, але зараз не про це.

Так от, судячи з поведінки бойовиків у Горлівці, вони не дуже вірять у “Мінські угоди” і, що не менш важливо, не надто сподіваються на пряму військову допомогу Росії, яка фактично врятувала їх наприкінці серпня 2014-го. Тому й укріплюють свої позиції на території міста.

Інший варіант, за яким таким чином терористи самі готуються до наступу, дуже малоймовірний з огляду на елементарну їх неспроможність прорвати лінію фронту. Та й куди їм наступати? На відміну від 2014-го року, коли вони ще користувались підтримкою “ватної” частини населення Донбасу, зараз їх на підконтрольній Києву території вже ніхто не чекає. А це далеко не останній фактор.

Отож, судячи з усього, терористи таки всерйоз побоюються українського вторгнення, адже якщо такий наступ відбудеться, то Горлівку ЗСУ будуть штурмувати однією з перших – так вже сформувалась карта АТО.