Повзучий наступ. Коли ЗСУ відіб’ють «Бахмутку» (КАРТА)

Повзучий наступ, Бахмутка,ЗСУ

Окрім традиційних зон бойових дій останнього часу, таких як Авдіївка, Пікузи, Ясинуватська розв’язка, Докучаєвськ і Калинове, до щоденних хронік почала потрапляти так звана траса «Бахмутка».

Траса «Бахмутка» – це неофіційна місцева назва траси Т 1303 Лисичанськ – Луганськ, яка є найбільшою транспортною артерією частини Луганської області, обмеженої річками Сіверський Донець та Луганка.

Маючи стратегічне значення для сполучення Луганщини з «континентальною Україною», ця траса з самого початку позиційної фази війни (з вересня 2014 року) привертає увагу терористів «ЛНР», адже несе для них потенційну загрозу. Нею можна як оперативно доставляти підкріплення Збройним силам України, так і здійснити стрімкий ривок на Луганськ.

Позиції сил протистояння поблизу траси "Бахмутки" станом на кінець 2014 року

Позиції сил протистояння поблизу траси «Бахмутки» станом на кінець 2014 року

Власне, станом на вересень 2014 року дана траса знаходилась або під безпосереднім контролем української армії (на ній була мережа українських блок-постів), або під її вогневим контролем. Однак вже 7 жовтня терористи почали її масовано обстрілювати, після чого зав’язались тривалі криваві бої з втратами з обох боків. У підсумку за підтримки російських окупаційних військ (переважно «казаків» Козіцина), бойовики до кінця 2014 року зуміли вибити українські війська з 32-го блок-посту, а на початку 2015 року – 31-го, відтіснивши ЗСУ за річку Сіверський Донець.
І лише після того, як лінія розмежування сформувалася в її нинішніх межах («Мінськ-2»), наступ терористів припинився і війна перейшла у фазу артилерійського «пінг-понгу». Переважно через все той же Сіверський Донець.

Активна фаза протистояння, яка зараз плавно переходить в повзучий наступ ЗСУ, почалась 26 січня, коли під час обстрілів терористів під Новотошківкою загинув один український солдат. Після цього Збройні сили України почали відповідати на обстріли більш активно, додатково здійснюючи вилазки штурмовими групами на територію ворога там, де це можливо.

А по-справжньому гаряче вздовж траси «Бахмутки» стало пізно ввечері 7 лютого, коли бойовики з Жовтого обстріляли українські позиції під Старим Айдаром, після чого отримали у відповідь потужний залп з боку Щастя і ненадовго притихли.

Відновились бої з початком нової доби. Одразу по півночі зав’язався артилерійський «пінг-понг» у напрямках Жовтого, Слов’яносербська і Сентянівки (до декомунізації Фрунзе). Якщо вірити панічним постам місцевої «вати» у соцмережах, то в ту ніч терористи артилерійським вогнем з останніх сил стримували ЗСУ від форсування Сіверського Донця і наступу на їх позиції.


Ближче до ранку 8 лютого бої вщухли, але поновилися того ж дня з настанням темряви. При цьому терористи намагались накрити артою Щастя зі сторони Луганська, але отримали й туди кілька залпів у відповідь (за неперевіреними даними 4 реактивних снаряди зловили там бойовики на своїх вогневих позиціях). Та так отримали, що жителі «столиці ЛНР» писали в соцмережах про тремтіння шибок у вікнах їх будинків.

А поки сторони обмінювались артилерійськими люб’язностями на східній ділянці траси «Бахмутки», з західного її боку розгорівся потужний бій в районі міст Первомайськ, Кадіївка (екс Стаханов) і Голубівка (екс Кіров), який ближче до ночі почав зміщуватись на північний схід у бік «Бахмутки». Точних даних наразі немає, але судячи з усього ЗСУ почали тіснити ворога з південного заходу – зі сторони Світлодарської дуги, де знову ж таки їх спровокували бойовики, про що писав волонтер Юрій Мисягін. До речі, за рваними повідомленнями з лінії фронту, останніми днями також велись гарячі бої поблизу Світлодарська і Дебальцевого…

Звісно, перевірити всю цю інформацію наразі немає змоги – з об’єктивних причин. Але надходить вона, хоч і уривками, з тих джерел, які раніше неоднократно підтверджували свою достовірність. Причому, з обох боків лінії розмежування. Тому, якщо ця інформація таки підтвердиться, то це означатиме, що справи у наших бійців на Луганському напрямку хоч і важкі, але з великими перспективами на успішний розвиток. Таким чином на Луганщині «повзучий наступ» має всі шанси перерости у стрімкий прорив.

depo.ua