Патріотами не народжуються, патріотами стають: діти з притулків Донбасу стали ними в двотижневий строк

1 040 переглядів

Як бути, коли вишиватні горлопани показують на тебе пальцем, як на безперспективний непотріб, нікому не потрібне сміття? Ви  ніколи не чули про злі вигуки, що Донбас треба обнести муром, що там живуть як правило лише «вата» і сепаратисти? Про те, що ті мешканці не є українцями? Що регіон втрачений для України? Чи може ви самі були і є такої ж думки і дозволяли собі такі висловлювання?

Так от: діти з притулків Донбасу в двотижневий строк доказали всім, що вони можуть бути справжніми українцями, можуть бути патріотами нашої країни, і все що для цього потрібно – показати красу і велич України, розкрити перед ними її серце і душу, занурити їх в героїчне минуле, розказати про сьогодення. Лише за два тижні дітки змінюються на очах.

Україна, діти сироти з окупованих територій Донецької та Луганської областей

Україна, діти сироти з окупованих територій Донецької та Луганської областей

У минулу неділю завершився перший етап виїзної реабілітаційно-оздоровчої програми для дітей-сиріт зони АТО “Ми – діти України”, головною метою якої, окрім відпочинку та психологічної реабілітації, є закладення аспектів патріотичних почуттів у дітей, самоідентифікації як українців. Тобто в загальному вжитку — це проект із патріотичного виховання. Дана програма була організована і проведена волонтерським об’єднанням «Твій шлях», яке з 2014 року допомагає дітям-сиротам зони АТО, за підтримкою ДП «Спецтехноекспорт» та всіх небайдужих.

Ми не так давно писали про перипетії перебування дітей – учасників проекту – в Києві, в Івано-Франківській області, тепер перший етап, перший виїзд дітей з притулків зони АТО закінчився і варто подивитись, які плоди він приніс.

Всього в першому етапі програми брали участь 25 дітей віком від 7 до 15 років – це вихованці притулків Донбасу, а саме: Лиману, Добропілля та Слов’янську. «25  – не є багато, але неможливо якісно провести програму великій кількості дітей, якщо сподіваємося на позитивний результат: краще зробити багато заїздів, приділити діткам максимум уваги і піклування, ніж навезти купу дітей, не в силах приділити уваги кожному», — наголошує волонтер Дар’я Колесникова, яка брала активну участь у реалізації проекту.

І діти відгукнулися. Вони як суха гупка вбирали в себе нові для них відкриття, пізнання істинного обличчя України. А давати їм було що, адже прогалини в тій же самій обізнаності історії України колосальні: «Наприклад, всі дітки нічого не знали про УПА, про Степана Бандеру, червоно-чорний прапор – для деяких за них він був прапором Правого Сектору, а для більшості взагалі невідомо чим», — каже калушанин Іван Качмар.

Діти відкривали для себе нових героїв, захоплюючись ними. З чистого листа дізнавалися справжню історію Революції Гідності. Дітки дізнавалися історію українського прапору, українського гербу. Відкривали силу і велич українського гімну та і взагалі українського фольклору.

«Ми маємо пам’ятати, що саме діти є нашим майбутнім і тому першочерговою має бути робота з дітьми. Саме підростаюче покоління формує майбутнє України, майбутнє Донбасу. Чи буде він втраченим для нашої країни, чи навпаки буде нею плоть від плоті – залежить від них. Завдяки нашій програмі Україна відкрилася для дітей Донбасу по новому. Відкрила свою красу, свою силу і незламність. Відкрила своїх героїв. І діти прийняли це у своє серце, свій розум. Той відгук в оченятах, серцях діточок, який ми побачили, та зернина, яка посіяна — не є марною. Так, є кілька дітей (троє з двадцяти п’яти), які залишилися закритими, байдужими — 100% ефекту не буває, — але в переважній кількості ми отримали палаючі очі, а також безмежний сум, коли все закінчилося. Ми в будь-якому разі не залишимо цих дітей, та і не можна цього робити, бо розпалений вогонь згасне, якщо не підкидати до нього дров», — зазначив Олександр Івашков, голова волонтерського об’єднання «Твій шлях».

Тому на питання, чи потрібні такі програми, можна сміливо відповісти: потрібні. Заради майбутнього цих дітей та і заради нашого з вами майбутнього також.

Волонтери жаліються, що постійно стикаються з тим, що тема дітей залишається неактуальною. Що знайти фінансування на такий непопулярний напрямок дуже складно, що саме брак коштів стає на заваді реалізації далекоглядних планів по розвитку дітей регіону, реалізації проектів з їх виховання.

Хочеться сподіватися, що наглядний приклад волонтерської роботи, наявні результати зможуть пробити кригу в свідомості і бажанні багатьох добродіїв допомогти. Адже від усвідомлення проблеми, залежить і її майбутнє рішення. Головне вміти показати шляхи вирішення, плоди роботи, а тут вони більш ніж наявні.

Дякуємо за розповсюдження інформації у соціальних мережах!