Ефективна достатність, або які зміни очікуються в організаційно-штатній структурі українського війська

11 076 переглядів

За повідомленням Генерального штабу Збройних Сил України, протягом 2016 року в українському війську проведена значна робота щодо організаційно-штатної оптимізації. Основною її метою було не тільки визначення найоптимальнішої кількості особового складу, озброєння та військової техніки у складі Збройних Сил України, що гарантували виконання покладених на них керівництвом країни завдань, а й визначення в цьому сенсі найраціональніших штатів військових частин та з’єднань.

На сьогодні чисельність Збройних Сил України законодавчо визначена у 250 тисяч осіб. При цьому передбачається, що за потреби вона може бути суттєво збільшена на кількість особового складу, призваного на виконання указів Президента України — Верховного Головнокомандувача ЗС України про мобілізацію. Таке нарощування чисельності вітчизняного війська у порівнянні з тією, якою вона була до весни 2014 року, цілком обумовлено та обґрунтовано. Адже гібридна агресія з боку РФ проти нашої держави триває. Тим більше, що одна частина української території окупована, друга — анексована.

Однак для захисту територіальної цілісності та державної незалежності нашої країни наявність великого війська не є панацеєю від агресії. Більш важливу та вирішальну роль відіграють його склад та структура, адже сучасні збройні сили — це чітко організована та структурована державна інституція, добре озброєна та оснащена.

Згадаємо, що навесні 2014 року наявність застарілої, багато в чому скопійованої ще з радянських зразків організаційно-штатної структури суттєво знизило спроможність Збройних Сил України виконувати свої завдання в умовах саме гібридної агресії ворога на Донбасі. Загарбник, який діяв переважно диверсійними групами, парамілітарними формуваннями, часто маскуючись під «мирне населення», застосовуючи радше невійськові, а підривні форми вторгнення, не зустрів адекватної відповіді з боку великих, малорухливих, сформованих для ведення виключно конвенціональних війн формувань ЗС України. Лише тоді, коли бойові дії на Донбасі через ескалацію агресії ворога набули звичних, сталих форм класичного загальновійськового бою, Збройні Сили України дали належну відсіч.

Саме тому Генеральний штаб ЗС України при реформуванні протягом нинішнього року вітчизняного війська приділяв першочергову увагу вдосконаленню його організаційно-штатної структури, особливо стосовно адаптації до гібридної форми агресії. Адже штати війська треба було якомога швидше привести у відповідність до реальних потреб та умов його бойового застосування.

За словами заступника начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України полковника Сергія Масловського, розробка та впровадження нових, більш адаптованих штатів військових частин були здійсненні не стільки на основі виключно теоретичних досліджень, скільки на підставі результатів, отриманих у ході практичного призову резервістів та проведення за їхньою участю цілої серії тактичних навчань бойових бригад, зокрема й з бойовою стрільбою. До того ж у ГШ ЗС України ретельно опрацювали практичний досвід, набутий в ході реального розгортання та відновлення або нарощування боєздатності військових частин та підрозділів у ході відбиття агресії противника на Сході нашої країни. Тож усе це разом узяте до уваги дозволило розробити певну систему актуальних змін в організаційно-штатній структурі війська задля її адаптації до сьогоднішніх потреб або тих, які можуть виникнути найближчим часом.

У чому ж полягає їхній зміст?

— Передбачається введення так званих багатоіндексних штатів. Мається на увазі застосування від чотирьох до восьми різних варіантів структури, складу та чисельності особового складу і основних типів озброєння та військової техніки (ОВТ) для однієї і тієї ж військової частини (з’єднання). За кожного з індексів (штатів) військова частина може виконувати визначений перелік завдань, а у варіанті вищого індексу (штату) — увесь комплекс цих завдань, — розповідає полковник Сергій Масловський.

Тобто відтепер у нашому війську для кожної військової частини (з’єднання) вводяться різні варіанти їхнього утримання та застосування в залежності від рівня їхньої укомплектованості людьми та основними типами ОВТ. Це дозволить більш ефективно використовувати безпосередньо частини та з’єднання у суворій відповідності до їхніх реальних бойових можливостей, а за потреби нарощувати їхню боєздатність, поступово переводячи їх на штати вищого індексу. Відтепер такі ситуації, коли тій чи іншій бригаді, окремому батальйону чи іншому військовому формуванню ставиться завдання, що не відповідає рівню їхнього реального укомплектування (тобто індексу наявного штату) стануть малоймовірними. Це своєю чергою має виключити появу недоукомплектованих рот та взводів у тих місцях, де їх не повинно бути взагалі у відповідності до переліку завдань, які визначаються їхнім індексом (штатом).

Окрім того, передбачається, що за необхідності індекс (штат) військової частини буде змінюватися синхронно зі змінами рівня доукомплектування її особовим складом та ОВТ. Таким чином у кінцевому рахунку за потреби вона досягне вищого індексу (штату), за яким буде здатна до повноцінного (тобто за повним переліком) бойового застосування.

Отже, введення системи багатоіндексних штатів дозволяє військовому командуванню більш гнучко та ретельно підходити до бойового застосування тієї чи іншої військової частини і підрозділу. Існування старої «радянської» схеми (штат військового часу і штат мирного часу) жодним чином не визначало перелік завдань, для виконання яких можливо застосувати частину (з’єднання) відповідно до рівня її укомплектування людьми та технікою. Тобто цілком можливим було, образно кажучи, «кидати в бій» недоукомплектовані частини та підрозділи, або ставити перед ними завдання, які вони не могли виконати. Нова система має виключити такі випадки, адже вийти «за межі» переліку, якщо частина не має для цього ані людей, ані озброєння, тому чи іншому командиру (начальнику) буде вкрай важко. Вона напряму пов’язує зміст та перелік завдань, до виконання яких може бути задіяна військова частина (з’єднання) із реальним рівнем укомплектування. Принаймні формально…

При введенні нової системи штатів, безумовно, відіграв свою роль ще один фактор. Постійне утримання війська у вищих ступенях бойової готовності (тобто укомплектованих людьми, технікою та озброєнням у максимально розгорнутому стані та кількості) коштує державі значних фінансових та матеріальних ресурсів. За попередніми розрахунками, фінансування української армії на наступний рік має становити згідно з проектом Державного бюджету 64 млрд гривень. Зрозуміло, що в таких умовах доцільніше утримувати в максимально боєготовому стані лише частину війська, яка на начальному етапі агресії повинна забезпечити розгортання (тобто підвищення індексів їхніх штатів) решти війська, крім угруповання, яке безпосередньо бере участь в АТО. У цьому сенсі багатоіндексна система дозволяє визначити найбільш оптимальний склад, чисельність людей та техніки, які мінімально необхідні для виконання цього завдання. Звісно, з безумовною можливістю збільшення зазначеної чисельності в найкоротші терміни.

Костянтин МАШОВЕЦЬ