Переглядів: 54836

ДБР. Кого тягнуть на посаду? Некомпетентного Матіоса, що себе дискредитував або іншого прокурора «старой закалки»?

3dab79e-690-dbr-1

До питання про створення Державного бюро розслідувань (ДБР).

У державі формується новий правоохоронний орган – ДБР. До його повноважень віднесено розслідування злочинів, які скоюють високопосадовці, судді, правоохоронці, співробітники НАБУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, військові. Зараз триває процедура призначення керівництва ДБР, проходять конкурси.




На сайті Кабінету Міністрів України нещодавно почали викладати автобіографії та інші дані претендентів на керівників ДБР. Ми проглянули список осіб, які претендують на керівництво у одному з головних органів, який покликаний боротися із злочинністю у владі і у правоохоронних органах. Впевнені, що саме особи керівників можуть розповісти про дійсну мету створення ДБР і дадуть смогу спрогнозувати її результати подальшої діяльності новоствореної ДБР для держави.

Двадцятирічних дівчат серед кандидатів не знайшли – напевно на початку літа, коли оголошували добір кандидатів, це ще не було в тренді. Однак виявилась дивна річ – практично всі претенденти це нинішні та колишні високопосадовці або нинішні та колишні правоохоронці – діючі помічник президента, заступник міністра, народні депутати, головний військовий прокурор, заступники прокурорів області та м. Києва, діючи і колишні начальники управлінь прокуратури, НПУ, СБУ, інші правоохоронці при посадах, які трохи розбавлені адвокатами. Складається враження, що створюючи ДБР, владна і правоохоронна вертикаль хоче сама себе сікти — як та унтерофіцерська вдова. Ну, ту хоча б невідомо хто таки висік, а тут навпаки – відомо хто секти не буде. Напевно, саме для того і хочуть призначити керівництво ДБР з тих хто перевірений, надійний, а краще ще й «замазаний».

При чому, розуміючи усю прогнилість старих кадрів, які і створювали гнилу систему, закон про ДБР розумно визначив, що добирати на слідчі і оперативні посади колишніх працівників правоохоронних органів можна лише менше половини кадрового складу. Більше половини слідчих та оперів закон зобов’язує набрати з числа осіб, які не мали відношення до системи, зі злочинністю якої їх добирають боротися. Однак жодних таких обмежень при формуванні керівництва ДБР законом чомусь не встановлено! Здається, що народними депутатами ДБР створювалось за планом — оскільки риба гниє з голови і якщо одраз ж поставити гнилу голову, то і мороки з ДБР у можновладців не буде, навіть якщо підлеглі порядні.

У кваліфікаційних вимогах йдеться про обов’язкову перевірку на доброчинність кандидатів. Ми, не маючи можливостей потужної державної системи, вирішили провести свою перевірку кандидатів на доброчинність, критерії якої, як нам здається, є прозорими і зрозумілими для громадян країни, яка вже більш ніж два роки воює. Як тест на доброчинність кандидатів, ми вирішили перевірити, хто з кандидатів на посаду керманичів ДБР вважав для себе необхідним встати на захист України і прийняти дійсну, не формальну участь в АТО (привіт головному військовому прокурору з його багатіями-підлеглими військовими прокурорами).

І виявилось, що з усіх кандидатів у керівники ДБР є тільки один (!) учасник АТО, який воював на передовій. Решта не вважають обов’язком громадянина України захищати Батьківщину при зовнішній збройній агресії і окупації ворогом частини території України. Напевно, народ і влада дуже по різному сприймають поняття патріотизму і доброчинності. Для народу – доброчинність це патріотизм, служіння Батьківщині і готовність вмерти за неї, а для влади доброчинність – це здатність обслуговувати її інтереси, корупційні та бізнес забаганки.

І для нас не виникає сумнівів, що отой єдиний учасник АТО не потрібний на керівних посадах і у керівництві ДБР ми його ніколи не побачимо, натомість у керівництві ДБР будуть слухняні і перевірені керівники «з досвідом».

Отож, усі голосливні заяви про створенню ДБР, як головного органу України для боротьби зі злочинністю у владі є звичаним фейком для споживання народом і черговим введенням в оману  закордонних спостерігачів, з тих, хто ще не втомився спостерігати за «крисиними бігами» влади в Україні. Існуюча влада знову тримає нас за дурнів і за прикладом «попередників» намагається «розвести як котят» суспільство, підсовуючи замість заходів дійової боротьби із власною злочинністю черговий штучний контрольований орган, у керівництво якого впевнено просувають старих контрольованих корупціонерів або їх поплічників.

І так буде тривати доки суспільство мовчки бути дозволяти собою маніпулювати. Нинішня влада занадто швидко забула, як опиналася у цій владі, і яка доля спіткала автора славнозвісного вислову про «розведення котят», принципи якого так наполегливо використовується нинішньою владою. А ситуація з ДБР і формуванням його керівництва, це вже не маніпулювання, а відверте знущання над суспільством, таке ж, як призначення заступником міністра юначки-фотомоделі. Хоча ні, порівнювати не можна. Та мінестерка не принесе і відсотку тієї шкоди державі, яку привнесе орган, що декларативно створений для боротьби з злочинністю у владі, а насправді покликаний виконувати функції імітування такої боротьби і покриття цієї злочинності. За таких підходів не потрібні ніякі закордонні «Шатуни», влада сама своїми руками робить усе для того, що б не сприйматись народом. Петро Олексійович, ви ж, на відміну від попереднього президента, освічена людина, ви ж знаєте що таке «легітимний», навіщо ви все робите щоб це вивчати на власній практиці?

А якщо серйозно, то влада з цим ДБР черговий раз перевіряє міць суспільства і свої можливості. І єдине до чого ми закликаємо усіх, так це до небайдужості. Війна ще не закінчена, до перемоги ще далеко. І влада має розуміти, що органи, навіть з такими гучними назвами, як ДБР, які не будуються на принципах патріотизму, доброчинності, порядності, а керівництво якого штучно формується «щоб догоджати», не будуть сприйняті суспільством і будуть черговим кроком, який веде до зростання прірви між владою і суспільством.